Захист інтересів клієнтів у справах про дрібне хуліганство: приклад з практики

Коли йдеться про справи, пов’язані з дрібним хуліганством, часто буває складно визначити, де грань між реальним правопорушенням та тим, що працівники поліції можуть так потрактувати. Тож якщо ви впевнені в тому, що ваші дії тлумачать упереджено чи суб’єктивно, варто звернутися за підтримкою до фахового юриста, завданням якого є допомогти у подібних справах та відстояти ваші права й законні інтереси. Ще однією причиною, чому слід особливо ретельно відстоювати себе у справах по статтях 173 та 173-2 КУпАП, є те, що притягнення до відповідальності за цими статтями передбачає відібрання зброї. Тож якщо ви не хочете зіткнутися з подібними санкціями, варто подбати про надійний юридичний захист.

Чому слід скористатися послугами адвоката?

Кожен адвокат має свою спеціалізацію та фокус практики. Кейси у царині адміністративного права належать до моєї ключової компетенції. Це частина тієї регулярної рутини, з якою стикається фахівець та в якій уже відточені алгоритми дій для допомоги клієнтам. Тож розглянемо одну з таких ситуацій на конкретному прикладі. Йдеться про справу за номером судового провадження 3/465/895/23. У протоколі, яким зафіксовано правопорушення, йшлося про те, що мій клієнт виражався нецензурною лайкою та погрожував поліцейським, перебуваючи у під’їзді будинку.

Стаття 280 Кодексу про адміністративні правопорушення України визначає, що при розгляді таких справ має братися до уваги цілий комплекс наступних факторів:

• Чи дійсно особа вчинила адміністративне правопорушення?
• Чи винна вона у цьому?
• Чи підлягає вона відповідальності?
• Чи є обставини, котрі пом’якшують або обтяжують цю відповідальність?
• Чи мають місце якісь інші обставини, котрі суттєво врахувати, аби правильно вирішити справу?
• Чи є достатніми наведені докази?

Коли клієнт до мене звернувся та показав текст протоколу, я звернув увагу на те, що в ньому немає достатнього обґрунтування вини. Тож це стало ключовим аргументом, на якому вибудовувалася лінія представництва.

Варто відзначити, що навіть коли адвокат представляє інтереси двох різних клієнтів по одній і тій самій статті КУпАП, стратегія захисту може відрізнятися. Обставини кожної справи є індивідуальними, тож важливо мати достатню практику, котра лежить в основі розуміння, на які хиби протоколу чи постанови про адміністративне правопорушення звернути увагу, щоб захистити права клієнта ефективно і дієво.

Тож, що сказав суд?

Отже, суд зазначив, що обов’язок збирати докази покладається на осіб, котрі уповноважені складати протоколи про адміністративні правопорушення. Відтак, вину мого клієнта теж мали доводити самі поліцейські.

Також у своєму рішенні суд відзначив те, що він не може самостійно змінювати фабулу, котра викладена у протоколі. Він не має повноважень перекваліфіковувати дії особи чи самотужки шукати докази її винуватості. Це було зафіксовано з посиланням на ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. І тут все цілком обґрунтовано та закономірно. Якби суд самотужки шукав ознаки вини людини, то він би перебирав на себе прокурорські функції та втратив би свої безпосередні завдання, переставши бути органом незалежного правосуддя.

Отож, рішення у цій справі було прийнято на користь мого клієнта. Суд закрив адміністративне провадження, не знайшовши у його діях складу адміністративних правопорушень.

Підводячи риску, варто зазначити: якщо ви зіткнулися з подібною ситуацією та певні в тому, що правоохоронці поводяться упереджено, звертайтеся за юридичною підтримкою до фахівців своєї справи.