
До першої категорії відносяться документи, котрі визнаються недійсними на підставі закону без судового розгляду. Заповіт засвідчує перехід права власності та обов’язків від людини, що померла, до інших осіб і складається за життя людини. Дійсним вважається документ, складений дієздатною особою у письмовій формі. В заповіті зазначається, яке майно та кому хоче залишити заповідач. Процедура обов’язково передбачає участь правника з юридичним засвідченням. Так само для визнання заповіту недійсним допомога адвоката — необхідна умова.
Згідно з чинним законодавством України, успадкування майна відбувається на підставі закону чи заповіту. За законом спадкоємці отримують права на майно чи іншу власність померлої людини, якщо:
В Україні дотримуються пріоритетності спадкування на основі заповіту над спадкуванням за законом. Проте, часто зустрічаються випадки, коли майно відписали чужій людині або такому родичу, що не піклувався про померлого. Особливо сумнівним є документ, складений у період важкої хвороби чи пригніченого психологічного стану.
В такій ситуації члени родини, котрі турбувалися про померлого, мають право замовити юридичні послуги, щоб оскаржити заповіт у Вінниці чи іншому місті країни. Питання недійсності правочину щодо спадщини регулює Цивільний Кодекс України, а саме стаття 1257. Для анулювання заповіту необхідно звертатися з позовною заявою до судових органів.
Заповіти являються односторонніми правочинами. До них застосовують загальні положення недійсності правочинів. Суд може визнати документ про спадщину недійсним, якщо буде доведено, що померла особа в момент складання заповіту діяла не з власної волі, а з примусу або перебуваючи не при ясному розумі.
Недійсні заповіти класифікують на:
Визнання документа на спадкування нікчемним відбувається на основі ряду причин. Такими підставами є:
Нікчемні заповіти не є підставою набуття юридичних прав та обов’язків, тому звертатися по консультацію юриста про оскарження заповіту у Вінниці і до суду, щоб визнати його недійсним не має сенсу. Такий документ є недійсним у силу закону.
До оспорюваних відносять заповіти, недійсність яких однозначно не встановлена. Визнання недійсним відбувається через суд. Законними підставами для встановлення недійсності оспорюваного заповіту є визначення, що волевиявлення особи не було вільним і суперечило його волі. До таких випадків відносять документи, котрі:
Визнання заповіту недійсним може бути у повному обсязі, або в якійсь з його частин. При цьому недійсність одного із розпоряджень не призводить до неправомірності інших.
Закономірне питання «як визнати заповіт недійсним, якщо людина померла?». Щоб встановити психічний стан заповідача на момент складання заповіту, призначається посмертна судово-психіатрична експертиза. Експерти проводять дослідження почерку. Важливу роль грають покази свідків, котрі були присутні при оформленні заповіту.
Законодавством визначено, що оскаржувати заповіт мають право особи, права яких порушуються таким документом. Найчастіше до суду звертаються спадкоємці, котрі:
Після визнання документа недійсним, скасовуються правові наслідки, які він міг створити. Особливої уваги потребує ситуація, коли померлий склав кілька заповітів за своє життя. Раджу звертатися з цього приводу до мене на юридичну консультацію у Вінниці, вартість якої можна дізнатися на сайті або за номерами телефонів, вказаних на сайті.