Онлайн по всій Україні
Телефонуйте, Пн-Пт з 9:00-18:00
+380 96 109-76-08
Врегулювання питань, котрі стосуються митного права входить у коло моїх компетенцій. Порушення правил Митного кодексу України караються накладенням штрафних санкцій, а в окремих випадках може застосовуватися кримінальна відповідальність. Проте інколи притягнення до відповідальності відбувається із порушеннями прав осіб. У таких випадках я надаю фахову юридичну допомогу по захисту прав. Сьогодні розглянемо кейс із моєї практики про зняття обвинувачень із юридичної особи про порушення Митного кодексу.
27 лютого 2025 року Вінницьким міським судом Вінницької області було винесено рішення стосовно мого клієнта ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.485 Митного кодексу України. Моєму клієнту були пред’явлені звинувачення у порушенні дотримання вимог Закону у питаннях митних справ.
Підприємство, захистом інтересів, котрого я займався проводить діяльність з доставки транспортних засобів із-за кордону до України. Після проведення планового митного аудиту Вінницькою митницею документації було виявлено порушення декларування митної вартості ввезених товарів у період з 01.08. 2019 року до 30.06.2024 року.
Результат перевірки — заниження підприємством митної вартості імпортованих товарів, що призвело до зменшення суми оподаткування. Це стало можливим через приховування повного обсягу витрат на транспортування товарів до митної території України.
Внесення неповних або недостовірних даних до декларацій для митних органів тягне за собою адміністративну відповідальність. Я, як представник мого клієнта, довів безпідставність звинувачень. Справу було закрито у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Проте на цьому історія мого клієнта не закінчилася. Представник Вінницької митниці Державної митної служби не погодилася із рішенням суду та подала апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі вона посилалась на порушення норм матеріально-процесуального права. Мета апеляції — оскарження винесеної раніше постанови та ухвала нової, за якою мій клієнт мав бути визнаний винним у скоєнні правопорушення митного законодавства.
Я, як захисник ОСОБА_1, подав заперечення, де вказав, що перше рішення законне та обгрунтоване. Тому прошу апеляцію не задовольняти, а рішення суду від 27 лютого 2025 року залишити без змін.
Лінію захисту побудував спираючись на наступні факти. Під час перевірок документації мого клієнта у вересні 2024 року Вінницькою митницею було ухвалено три податкових повідомлень-рішень на підставі акту перевірки. Мій клієнт з цим документом згодний не був, тому направив позов до Вінницької митниці у Вінницький окружний адміністративний суд. Вимоги полягали у визнанні дій митного органу протиправними та відмінені повідомлень-рішень. Врешті, справу закрили, позов мого клієнта задовольнили через брак допустимих доказів.
Під час розгляду справи, я довів суду, що єдиним доказом, на який посилається митна служба — це акт планової виїзної перевірки підприємства – мого клієнта. Саме згідно із цим документом було донараховано податків на суму 568309,50 гривень. Але цей акт перевірки мій клієнт оскаржив.
Суд діє за принципом презумпції невинуватості. Доведення вини покладено на адміністративний орган. Він не зміг надати беззаперечні докази правопорушення.
Крім цього, я звернув увагу суду на порушення проведення митного планового аудиту. Термін виконання перевірки складає 30 робочих днів з 18.07.2024 року до 28.08.2024 року. Аналізу піддавався період з 01.08.2019 року до 30.06.2024 року. Проте цей період уже перевірявся митним органом у 2021 році. Акт даного аудиту ОСОБА_1 оскаржила в адміністративному суді, в результаті чого податкові повідомлення-рішення було скасовано. Це означає, що включення до періоду перевірок декларації з 01.08.2019 по 19.07.2021 було протиправним.
Апеляційний суд, розглянувши наведені мною докази, постановив залишити апеляційну скаргу Вінницької митниці Державної митної служби залишити без задоволення, а винесене раніше залишити без змін.