Онлайн по всій Україні
Телефонуйте, Пн-Пт з 9:00-18:00
+380 96 109-76-08
Сімейне право об’єднує десятки напрямків. Одним із найбільш затребуваних є справи стосовно встановлення опіки над дітьми, стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав. Частіше ця санкція накладається саме на батьків, проте іноді матерів теж обмежують у їхніх правах щодо дітей. Справи такого гатунку — моя кваліфікація. Сьогодні розкажу про один із останніх кейсів, де матір позбавили батьківських прав стосовно трьох дітей.
У жовтні 2016 року чоловік — позивач звернувся до Тарутинського районного суду Одеської області із позовом проти своєї колишньої дружини і матері їхніх 3 спільних дітей. У заяві чоловік вимагав позбавити батьківських прав колишню дружину та визначити місце проживання дітей із ним.
Розлучення позивача та відповідача відбулося 20 січня 2015 року. Після розірвання шлюбу діти на постійній основі проживали з батьком. Матір в цей час перебувала у місті Одеса, куди переїхала після розлучення. Батько створив для дітей всі умови для повноцінного життя, виховання та розвитку дітей. При цьому мати довгий період часу не цікавилась життям дітей, не провідувала їх, ніяким чином не приймала участі у вихованні чи утриманні.
Усі ці обставини позивач вказав у позовній заяві. Вони стали обгрунтуванням його вимог. Відповідачка абсолютно не виконувала своїх батьківських обов’язків, тому позивач прийняв рішення позбавити її батьківських прав, щоб захистити інтереси дітей.
Розгляд справи відбувся у форматі відеоконференції. Відповідач на засідання не з’явилася, причину відсутності не повідомила. Суд прийняв вимоги позивача задовольнив та 26 січня 2017 року виніс рішення про позбавлення батьківських прав відповідача стосовно усіх 3 дітей. Місце проживання дітей визначили з батьком.
30 вересня 2024 року горе-матір звернулася до суду із вимогою переглянути судове рішення від 26 січня 2017 року. Проте, заява залишилась без задоволення, про що Тарутинський районний суд Одеської області виніс ухвалу від 1 жовтня 2024 року.
Проте відповідачка не погодилася на це і разом із своєю правозахисницею подала до суду апеляційну скаргу з вимогою скасувати рішення суду. Підставами для цього вказала той момент, що вона не могла ефективно захистити свої інтереси через неналежне повідомлення про розгляд справи. З її слів повісток та інших паперів вона не отримала, тому що вони надсилалися на невірну адресу.
Крім цього, відповідачка зазначила, що суд прийняв неправомірне рішення про позбавлення її батьківських прав, адже не взяв до уваги бездіяльність органів опіки та піклування, як представників держави у напрямку налагодження зв’язку між матір’ю та дітьми.
У цій справі я представляв інтереси чоловіка та батька дітей. На подану апеляцію подав відзив. Свою позицію про залишення апеляційної скарги без задоволення я пояснив необгрунтованістю доказів апелянта, котрі не мають ваги для скасування судового рішення.
Засідання суду по справі було призначене на 18 лютого 2025 року. Про це апелянта та представників органу опіки та піклування було оповіщено згідно чинного законодавства. Проте жодна із сторін на суд не з’явилась.
За нормами права у суду не було причин відкладати розгляд справи. Тому засідання відбулося за відсутності апелянта та органів опіки та піклування. Така поведінка з боку матері – апелянта тільки підтвердила суду, що вона не має бажання захищати свої інтереси та повертати можливість виховувати дітей.
Під час засідання я подав клопотання про виклик свідків та долучення до матеріалів справи висновки психологів. Суд частково задовольнив мої звернення. Під час заслуховування сторін, я як представник батька, обґрунтовав позицію, чому важливо залишити дітей на його вихованні та утриманні. Мною були надані докази того, що батько забезпечує відповідні умови проживання дітей, має постійний дохід та позитивну характеристику від сусідів, колег, знайомих. Про це свідчать акти обстеження житлових умов, свідчення свідків, довідки про доходи, тощо.
В результаті апеляційний суд, керуючись статтею 375 Цивільним процесуальним кодексом України, вирішив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Претензії апелянта та її представника визнано необґрунтованим, а рішення суду — законними.
Справи про позбавлення батьківських прав особливо складні з морально-етичної сторони. Але юриспруденція не терпить сантиментів. Тут потрібна холодний розум та тверезе бачення ситуації. Збір доказів, побудова стратегії поведінки та лінії захисту — основа позитивного рішення у суді, досягти котрого значно простіше у тандемі з кваліфікованим адвокатом.
Як показує сьогоднішній кейс, я маю досвід у справах сімейного права. Можу допомогти у розв’язати проблему різної складності на будь-якому етапі. Звертайтеся на консультацію без зволікань, завжди готовий захистити ваші права та інтереси.