Позбавлення батьківських прав в інтересах дитини: кейс

Беззаперечний обов’язок батьків — доглядати та виховувати свою дитину. Проте іноді батьки поводять себе неадекватно, ігноруючи покладені на них зобов’язання. В таких ситуаціях позбавлення батьківських прав може стати єдиним правильним рішенням в інтересах дитини.

Процедура проводиться в судовому порядку та потребує залучення третіх осіб: Служби у справах дітей та Органу опіки та піклування. Розгляд справи розпочинається після подання позовної заяви про позбавлення батьківських прав відповідача. У заяві важливо вичерпно пояснити причини такого прохання та чому таке рішення буде в інтересах дитини.

Причинами для позбавлення батьківських прав можуть бути наступні ситуації

1. Фізичне, психологічне або сексуальне насилля над дитиною, скоєне батьком або матір’ю.
2. Недбале ставлення, неуважність до дитячого фізичного та морального стану.
3. Зловживання батьками алкоголем або наркотичними речовинами, що ставить під загрозу здоров’я або життя дитини.
4. Нездатність задовольнити потреби дитини на базовому рівні. Мається на увазі відповідні умови проживання, здорове харчування, забезпечення медичного догляду та доступу до освіти.
5. Порушення закону, котрі ставлять під загрозу дитячу безпеку.
6. Самостійна відмова від батьківства.
7. Довготривала відсутність у житті дитини, котра проявляється у незацікавленості до її інтересів, здоров’я та життя загалом.

Кожна справа індивідуальна. Під час прийняття рішення суд спирається на конкретні обставини, але найголовніше, що має вагу — інтереси дитини.

Позбавлення батьківських прав тягне за собою наступні наслідки

1. Втрата можливості впливати на життя дитини у будь-яких аспектах. Це стосується виховання, освіти, медичного забезпечення, відпочинку.
2. Позбавлення прямого обов’язку підтримувати дитину фінансово.
3. Діти, батьків котрих позбавили прав можуть бути усиновлені в прийомні сім’ї.
4. Обмеження права на відвідування. Суд може заборонити повністю або значною мірою обмежити можливість відвідувати дитину та бачитися з нею.

Розгляд справи про позбавлення батьківських прав відбувається на принципах загального провадження. Увесь процес та винесення рішення може відбуватися без присутності відповідача.

Доводити суду доцільність вимог має сам позивач або його законний представник, тобто адвокат. Обов’язково потрібно написати позовну заяву згідно процесуальних вимог. В документі необхідно детально описати, чому лишити прав батьківства — рішення в інтересах дитини. Кожну тезу обов’язково потрібно обгрунтувати доказами.

Документами, що доводять позицію позивача у суді є:

• папери з дошкільного закладу освіти або школи, в яких зазначено, що відповідач не цікавиться життя дитини;
• висновок психолога з освітнього закладу, про ставлення дитини до батька;
• негативна характеристика відповідача, у вигляді судових вироків, довідок про перебування на обліку у наркології, тощо.

Крім того важливо залучити свідків, котрі зможуть підтвердити, що дитина страждає від присутності батька у її житті, терпить недбайливе або жорстоке ставлення, чи, взагалі, не знає його та не вважає батьком. Ретельна підготовка до початку справи гарантує позитивне рішення.

Кейс

У лютому 2024 року до мене по юридичну допомогу звернулась матір неповнолітнього сина. ЇЇ метою було позбавити батьківських прав колишнього чоловіка та батька її сина. Розгляд справи відбувся за участі третіх осіб: Служби у справах дітей Вінницької міської ради, Органу опіки та піклування виконавчого комітету Вінницької міської ради.

Я як адвокат вивчив матеріали справи та підготував необхідні документи для захисту інтересів моєї клієнтки. З відповідачем вони уклали шлюб у червні 2010 року, перебуваючи на той час у Донецькій області у місті Дебальцево. У грудні того ж року у подружжя народився син.

Проте сімейне життя не склалося. Через постійні конфлікти та непорозуміння, фактичні шлюбні відносини припинилися у липні 2011 року. У грудні 2012 відбулося офіційне розлучення.

У 2019 році моя клієнтка разом із сином переїхала з Дебальцево до Вінниці. На облік стали як внутрішньо переміщені особи. Відповідач місця проживання не змінював. До сьогодні він проживає у місті Дебальцево — тимчасово окупованій росією території, котра не контролюється Україною.

Батько не приймав участі у вихованні сина та у його житті загалом. Також не сплачував коштів на його утримання. Тому моя клієнтка у січні 2020 року подала заяву до суду про стягнення з колишнього чоловіка аліментів. Згідно законодавства розмір призначених виплат склав 1109 грн.

У вересні 2020 року моя клієнтка мала намір виїхати разом із сином за кордон на відпочинок та оздоровлення. Проте батько у видачі дозволу на виїзд дитини відмовив. В зв’язку з цим вона звернулася до суду з позовною заявою про надання дозволу на тимчасовий виїзд сина за кордон без згоди та супроводу батька. Суд позов задовольнив і мати змогла повезти сина на оздоровлення.

Відповідач також відмовляв позивачці у наданні дозволу на зміну реєстрації проживання сина. Враховуючи, що батько проживає на окупованій території, щоб вирішити питання про місце реєстрації сина, матір звернулася з відповідною заявою до суду. У жовтні 2020 позов було задоволено і моя клієнтка зареєструвала сина за своїм місцем проживання у місті Вінниця.

Мною як адвокатом були зібрані та надані суду докази про те, що з часу розірвання шлюбних відносин із колишнім чоловіком, а саме з 2012 року, він відсутній у житті дитини. Батько не цікавиться дитиною, не приймає участі у його вихованні. Він не телефонує, не зв’язується іншими доступними шляхами, не провідує. Закон у ст 157 СК України говорить, що батьки мають приймати участь у вихованні дітей, навіть якщо проживають окремо.

Крім того, відповідач не приймає участі у фінансовому забезпечені сина, котре має бути спрямоване на медичне обслуговування, необхідне харчування, покращення здоров’я, фізичний та духовний розвиток. Батько жодного разу не привітав сина з святами, що також демонструє абсолютну байдужість до нього.

Також мною як адвокатом було зібрано докази невиконання батьківських обов’язків у вигляді свідчень тренерів спортивної школи та вчителів ліцею, де навчається син позивачки. Батьківські збори завжди відвідує лише матір, тобто моя клієнтка. Вона підтримує зв’язок із вчителями, тренерами. Забезпечує належні умови проживання, харчування, медичного догляду та оздоровлення. Саме так, як того вимагає ст 150 Сімейного кодексу України, де говориться про обов’язки батьків.

Мною як адвокатом було доведено у суді, що такий батько створює перешкоди для забезпечення інтересів дитини. На засідання відповідач не з’явився. Але це не стало перешкодою для заочного розгляду справи. В результаті, вивчивши обставини справи, суд задовольнив позов у повному обсязі на підставі ч. 1 ст. 164 СК України. Про це вказано у заочному рішенні Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області у справі № 233/5397/23 від 13 лютого 2024 року.