Представництво інтересів клієнтів при розгляді справ по ст. 184 КУпАП

Коли дитина підліткового віку росте та виховується у неповній сім’ї, це може накладати відбиток на результат виховання, скільки б зусиль у нього не вкладалося. Так і сталося в однієї з моїх клієнток, котра самотужки виховує сина-підлітка та періодично має з ним конфлікти. Жінка звернулася до мене по допомогу у форматі представництва її інтересів у судовій інстанції. Йшлося про справу стосовно притягнення до відповідальності за адміністративне правопорушення по ст. 184 КУпАП. Ця стаття стосується правопорушення, котре полягає в ухиленні батьків від виконання обов’язків щодо забезпечення дітям необхідних умов життя, навчання та виховання їх.

У чому полягала сама ситуація та стратегія представництва

Справа № 134/907/23 базувалася довкола того, що начебто моя клієнтка ухилялася від виконання обов’язків щодо виховання неповнолітнього сина, унаслідок чого між ними стався конфлікт, коли хлопець висловлювався до неї нецензурною лайкою, бив по обличчю та ламав побутову техніку. Обставини ситуації свідчать про те, що моя клієнтка тут сама постраждала від поведінки сина. Тож робити її винною в тому, що він поводиться саме так, було б несправедливо.

Разом з тим, для юриста значимо опиратися не просто на суб’єктивне чи загальноприйняте уявлення про справедливість та мораль, а на відповідні правові норми. Тож, коли я вибудовував стратегію представництва клієнтських інтересів у цьому кейсі, то посилався на наступне:

• Ст. КУпАП фіксує те, що адміністративним правопорушенням є протиправна та винна діяльність особи.
• Ст. 245 КУпАП стверджує, що під час розгляду справи на суд покладається повне та всебічне дослідження її обставин.
• Ст. 280 КУпАП покладає на суд обов’язок розібратися у тому, чи дійсно було вчинене адміністративне правопорушення. І, якщо так, то потрібно розібратися в тому, чи винна особа у його вчиненні.
• Ст. 251 КУпАП встановлює, що доказами про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких уповноважена особа чи орган фіксує таке правопорушення. У тому числі – ці докази мають стосуватися і вини особи.

Окрім усіх перелічених статей Кодексу України про адміністративні правопорушення, я посилався ще й на Основний Закон нашої держави. Конституція України у своїй статті 62 утверджує те, що обвинувачення не може будуватися на припущеннях, а будь-які сумніви у вині особи мають тлумачитися на її користь.

В обґрунтуванні нашої з клієнткою позиції я апелював не лише до норм права, а й до конкретних обставин, у яких вона виховує свого сина. Жінка виховує дитину самотужки та змушена багато працювати, аби забезпечити синові гідне життя. Окрім того, батько зовсім не бере участі у вихованні, тож цей обов’язок вона виконує самостійно.

Не менш вагомо звернути увагу і на те, що дитина перебуває у перехідному віці. А це значить, що на поведінку, окрім усього іншого, впливає ще й цілий ряд об’єктивних психологічних та фізіологічних факторів, притаманних для цього періоду. Тож немає жодних підстав для того, аби шукати причинно-наслідковий зв'язок між поведінкою сина та участю матері у вихованні. Принаймні – якщо дивитися на це об’єктивно з правової точки зору, а не будувати таке звинувачення на припущеннях чи домислах.

Що вирішив суд

Результатом розгляду справи стала відповідна постанова суду. На підставі неї провадження було закрито, оскільки в діях моєї клієнтки немає складу адміністративного правопорушення. Тож нам вдалося домогтися справедливого вирішення ситуації.

Якщо підводити риску по цій історії, то в ній можна виділити кілька вагомих висновків – як правового, так і світоглядного характеру. Почнемо з других.

Дійсно, нерідко буває так, що той з батьків, хто самотужки виховує дитину, змушений нести подвійне навантаження. Якщо другий з батьків ухиляється від виконання своїх обов’язків, то на одну добросовісну людину покладається дуже багато. І навіть коли вона намагається максимально відповідально ставитися до виховного процесу, може спрацювати цілий ряд інших об’єктивних обставин, які позначаться на поведінці дитини, – починаючи з фізіологічних факторів перехідного віку та закінчуючи впливом оточення і контенту в соціальних мережах та власного вибору самої дитини. Адже кожна людина сама обирає свою лінію поведінки, тож далеко не завжди батьки мають на це повний вплив.

Що стосується юридичних аргументів, то тут важливо неухильно слідувати букві закону та максимально ретельно вибудовувати лінію представництва. Саме так я діяв у цьому випадку, аргументуючи нашу з клієнткою позицію тим, що у поведінці її сина немає її вини. Причинно-наслідковий зв'язок між провиною людини та наслідком правопорушення є неодмінною обставиною для того, аби суд мав підстави притягнути особу до відповідальності. Інакше, як уже зазначалося, тлумачення вини базується на припущеннях та не відповідає нормам чинного законодавства.

Закриття провадження у таких справах є важливим ще з однієї причини. Воно спростовує доказову базу при захисті клієнтів у справах про позбавлення батьківських прав. Це дуже значимий аспект для дійсно добросовісних та сумлінних батьків, котрі потребують якісного юридичного представництва їхніх інтересів.