Допомога у справах по 173 статті КУпАП

Дрібне хуліганство – достатньо поширене правопорушення, яке однак можуть інкримінувати людині не завжди вірно. До мене звернувся клієнт, котрий зазначив, що поліцейський склав постанову стосовно того, що він начебто, будучи в стані алкогольного сп’яніння, скоїв правопорушення, яке згадане у ст. 173 КУпАП. А саме – йдеться про дрібне хуліганство. У постанові було зазначено те, що мій клієнт мав запах алкоголю, почервоніння шкіри обличчя, а його поведінка не відповідала ситуації. Далі йшлося про те, що він ображав громадську мораль та людську гідність.

Яким чином вибудовувалася лінія захисту

Зіткнувшись з цією ситуацією, мій клієнт вирішив відстоювати свою правду та подав адміністративний позов щодо скасування постанови про адміністративне правопорушення за згаданою статтею. Я представляв його інтереси, тож поділюся, на чому вибудовувалася лінія представництва. Отож:

• По-перше, ми апелювали до того, що поліцейський не опитав свідків. Тож сам зміст постанови не є достатньо переконливим для того, аби він міг довести вину мого клієнта.
• По-друге, ми звернули увагу на те, що йдеться саме про громадське місце (вестибюль). В описі правопорушення вказано, що мій клієнт порушував громадську мораль. Однак у цьому контексті ще більш дивною є відсутність будь-яких свідчень на цей рахунок. Коли йдеться про громадську мораль, то мали б бути очевидці та свідки, почуття яких зачепила б поведінка мого клієнта. Однак нічого такого у змісті постанови не вказано.
• По-третє, ми акцентували на тому, що до постанови не додаються докази, котрі свідчили б про відео фіксацію правопорушення. З огляду на це, такі звинувачення виглядають достатньо голослівними.

Саме такою була наша аргументація щодо того, аби постанову скасували.

Чому це було настільки принципово значимим для клієнта

Перш за все, моєму клієнтові хотілося відстояти правду так, як він її бачить. Тим більш – поліцейський справді не надав доказів своєї версії, ані на рівні відеофіксації, ані у форматі показів свідків. Не менш суттєвим є те, що притягнення до відповідальності за згаданою статтею передбачає відібрання зброї. Для мого клієнта було важливо те, аби вона у нього лишилася.

Як відбувався розгляд справи

Клієнт засвідчив позицію, що він не проти, аби справа розглядалася у його відсутність. Разом з тим, він залишив за собою судові витрати. Що стосується представника управління патрульної поліції Львівської області, то він, попри належне повідомлення щодо судового засідання, не з’явився. Тож справа розглядалася у його відсутність. Вона мала № 128/345/23 та належала до категорії справ щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України.

Які висновки можна зробити

Коли виникає подібна спірна ситуація, а ваша думка не сходиться з думкою представника правопорядку, не варто боятися того, щоб відстояти свої законні права та інтереси. Є цілий ряд вимог, котрим має відповідати постанова про адміністративне правопорушення. Тож якщо вони не дотримані, є сенс у тому, аби відстоювати себе. Тим більш – якщо вашу поведінку потрактували суб’єктивно та упереджено.

Користуючись професійною юридичною підтримкою, захистити себе буде значно легше. Коли ви звертаєтеся до фахівця, то довіряєте представництво своїх інтересів тому, хто має у цій діяльності достатній досвід. При такому підході перспектива позитивного вирішення питання є значно більш імовірною. Тож зверніть увагу на таку можливість, якщо зіткнулися з ситуацією, подібною до описаної у цій статті.