Онлайн по всій Україні
Телефонуйте, Пн-Пт з 9:00-18:00
+380 96 109-76-08
Ст. 51 Конституції України встановлює те, що повнолітні діти мають піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Це саме більш деталізовано розкривають статті 172 та 202 Сімейного кодексу України, коли йдеться про утримання батьків, якщо в цьому є потреба. До мене звернувся клієнт, який вирішив скористатися таким правом. Йдеться про пенсіонера, котрий має маленьку пенсію, багато захворювань та є інвалідом ІІ групи. Разом з тим, у нього є син, котрий має достатнє матеріальне забезпечення, однак ухиляється від допомоги своєму непрацездатному батькові. Тож такі справи є цілком виграшними, коли йдеться про батьків, які свого часу належно виконували свої обов’язки та не були позбавлені батьківських прав.
Справу № 128/2607/23 розглядав Вінницький районний суд у місті Вінниця. Розгляд справи відбувався у рамках позовного провадження. Моя співпраця з клієнтом полягала спершу в написанні позовної заяви, а далі – у представництві його інтересів у суді.
Результатом розгляду справи стало те, що суд ухвалив рішення на користь позивача – тобто, мого клієнта. У документі були зазначені вже згадувані вище правові норми, а також те, що непрацездатною вважається людина, котра досягла пенсійного віку або має інвалідність.
Суд зазначив у своєму рішенні ті юридичні факти, на підставі яких у повнолітніх дітей виникає обов’язок по утриманню батьків. Отож, йдеться про:
Коли бодай одна з таких підстав відсутня, то в дітей не виникає обов’язку утримувати батьків. Якщо ж повертатися до історії мого клієнта, то в ній мали місце всі 3 значущих юридичних факти.
Також у рішенні суду було згадано те, що матеріальний стан повнолітніх дітей не впливає на обов’язок допомагати непрацездатним батькам. Такий обов’язок за наявності вище перелічених причин є завжди. Єдине, на що впливає фінансовий стан дітей, то це на розмір аліментів на утримання батьків.
Якщо говорити про кейс, котрий ми розглядаємо, то там батько вимагав стягнення ¼ частини доходу сина, оскільки, за його твердженням, син має можливість її сплачувати. А також потреба у постійному придбанні вартісних ліків у зв’язку з поганим станом здоров’я спричиняє те, що матеріальна допомога батькові потрібна завжди.
Тож, врахувавши значимість та достовірність усіх названих аргументів, суд задовольнив позов. Мій клієнт залишився задоволеним, адже він і справді має потребу в матеріальній підтримці й постійній допомозі на лікування.
Коли батьки утримують дітей, цей обов’язок сприймається як очевидність та аксіома. Однак, коли діти виростають, а непрацездатні батьки потребують допомоги, у багатьох ситуаціях діти відмовляються її надавати. Разом з тим, існує достатньо правових механізмів, аби можна було стягнути аліменти на утримання непрацездатних батьків у судовому порядку. Якщо це стає єдиною можливістю, аби отримати допомогу, варто скористатися таким юридичним інструментом. Тим більш – практика свідчить, що за наявності згаданих вище підстав такі справи є виграшними. Тому звертайтеся.